На ФЛСК НАУ пройшов захід «Хібукі-терапія в Україні: особливості феномену»

9 травня на кафедрі педагогіки та психології професійної освіти Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій відбулася гостьова лекція «Хібукі-терапія в Україні: особливості феномену» в рамках вивчення бакалаврами-практичними психологами дисципліни «Арттерапія». У заході взяли участь викладачі та здобувачі вищої освіти Спеціальності 053 Психологія Освітньо-професійної програми Практична психологія ФЛСК НАУ, здобувачі вищої освіти Міжнародного Європейського університету, а також викладачі.

Спікеркою виступила Дафна Шарон-Максимов (Ізраїль), освітній психолог, міжнародний експерт з роботи з травмою та посттравмою у дітей та підлітків, керівник міжнародного проєкту Хібукі-терапія, керівник Благодійних реабілітаційних центрів допомоги дітям та сім’ї KinderVelt.

Під час заходу Дафна представила новий професійний терапевтичний інструмент роботи психолога з дитячою травмою в напрямку профілактики посттравматичного стресового розладу у дітей та підлітків, який полягає в тому, що дитина переносить на іграшку свої переживання і страхи та, говорячи від імені собачки, насправді проживає власний досвід, не замикається на своїй психотравмі, розповідає про власні переживання та почуття. У дитини формується досвід розуміння свого стану та потреб, піклування про себе через хібукі.

В Україні іграшку супроводжують два книжкових видання, авторкою яких також є
Дафна Шарон-Максимов. Це маленька книжечка-комікс та трохи більша, з текстами та картинками про історію хібукі – хто він та звідки, що відчуває і чим може поділитися зі своїм господарем.
“Коли почалася війна в Україні, ми одразу подумали про хібукі. – каже Дафна. – Та річ у тім, що якою б чудовою не була методика, не вийде зробити просто копі-паст. Тим більше, що війни, які ведуться в Ізраїлі, ніколи не тривали так довго. Тому спочатку методика була призначена всього лише на 1–2 сеанси, після яких дитина йшла далі жити зі своїм новим другом“.

В Україні ситуація інша, тому Дафна з колегами доопрацювали методику до повноцінного терапевтичного методу.
Учасники лекції отримали відповіді на питання щодо особливостей використання методики у профілактичній та корекційній роботі, розглянули шляхи її впровадження у діяльність практичних психологів.

Дякуємо кожному учаснику лекції за активну участь в обговоренні нової методики та за невпинне бажання до професійного зростання й розвитку та Дафні Шарон-Максимов за неоціненний досвід, яким вона ділиться з українськими колегами, за активну життєву позицію, важливий внесок у підтримку дітей України, які зараз дуже її потребують!
Ми міцно тримаємо освітній фронт!
Слава Захисникам!