Любов, що триває 70 років

Любов до нього прийшла рано. Коли після закінчення 7-го класу у 1947 році він вступив до авіаційного технікуму. На відміну від того, як буває з першим коханням, ця любов була самовіддана і вірна. На все життя.  Це – любов до авіації. А як по-іншому можна назвати самозречене служіння цивільній авіації протягом майже 70 років цієї людини, яка прийшла до Національного авіаційного університету на зустріч зі студентами, що відбулася 23 листопада 2017 р. у меморіальній аудиторії імені видатного авіаконструктора Олега Антонова. Зустріч організувала та провела його донька – професор НАУ Анна Антонова.

Цього разу на зустріч зі студентами Анна Олегівна запросила Ігоря Діамидовича Бабенка, ветерана, заступника начальника Льотно-випробувальної та доводочної бази ОКБ ім. О.К. Антонова, провідного інженера з льотних випробувань. Цю роботу йому було доручено в 1958 році. І він її з честю виконував протягом всього свого професійного життя, взявши участь у створенні ряду літаків: від Ан 8 до Ан 225 «Мрія».

Студенти, яких гостинно прийняла привітна та затишна аудиторія, уважно слухали спогади досвідченого фахівця. На прикладах із власного життя він показував, які несподівані випадки трапляються під час випробувань і експлуатації авіаційної техніки. При цьому ветеран закликав студентів здобувати знання не тільки вузького фахівця, а піднятися до якомога вищого рівня авіатора-ерудита.  Бо у випробувальній льотній роботі Ігоря Діамидовича не раз  виручали, як він підкреслив, інтуїція та ерудиція.

Зустріч з ветераном вийшла досить тривалою. Мабуть, це зумовила та постійна увага, з якою молодь слухала розповідь ветерана. А вона містила спогади від перших кроків у авіації, початку професійної діяльності після закінчення Харківського авіаційного інституту, яка подарувала тоді ще юнакові незабутню зустріч з Олегом Антоновим, а також розповіді про трудові будні, які часом дивували своєю неймовірністю та непередбачуваністю. А студенти уважно намотували все це собі на вус. Бо такі знання навряд знайдеш у підручниках. А тому вони мають особливу вагу – вагу золота, на яку вимірюється життя таких фахівців, як Ігоря Діамидовича Бабенка, провідного інженера з льотних випробувань.