«Йому було 18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…»

В Музеї авіації Національного авіаційного університету відкрилась виставка, присвячена студенту Національного авіаційного університету, учаснику АТО Георгію Тороповському, який загинув 17 вересня 2014 р. На стенді представлені його особисті речі, його листи та нагороди. Запрошуємо усіх небайдужих вшанувати пам'ять героя.

Тороповський Георгій Валерійович. Для своїх – просто Жора.  Він – воїн-доброволець 40 БТрО «Кривбас». Вважається наймолодшим учасником бойових дій на Сході  України – хлопцю виповнилось 18 років,  коли позаду  був ЄвроМайдан, бойові операції в зоні АТО.

Родом Григорій з Борисполя, а з 2010 року Київ став його рідним містом.

Ще з дитинства Георгій цікавився авіацією, хотів стати пілотом. Тож не дивно, що після школи відразу подав документи до Національного авіаційного університету. Обожнював техніку. Неодноразово відвідував авіавиставки за кордоном. З 5 років займався шахами, мав другий розряд, а також чорний пояс тхеквондо. Певний час служив у церкві, ходив у недільну школу. Після переїзду до Києва почав займатися дигерством. У січні 2014 року на Московському мосту повісив Державний Прапор України. Багато подорожував, мав друзів з різних країн. Цікавився історією. 9 травня завжди дарував квіти ветеранам та просив розповісти їхні історії з війни. Дивився у майбутнє. А у старших класах у звичайному шкільному зошиті намалював гру про війну між Росією та Україною з докладними схемами, технікою та прорахунками...

«Патріотизм на грані зі справедливістю», – саме таким пам’ятає Тетяна Миколаївна свого сина. Бо навіть готуючи листівку до 8 Березня для мами, ще у віці 7 років Григорій побажав: «Більше правди і справедливості».   

Зважаючи на усе це, мало кого здивувало, що Григорій з самого початку свідомо пішов на Майдан боротися за омріяні правду та справедливість. Два дні не виходив на зв’язок. Та згодом дав знати, що живий. На Майдані брехав, що йому 22 роки, аби залишитися в рядах борців за майбутнє України. Коли матір Георгія попросилася навідати сина, той поставив дві головні умови: не розголошувати справжній вік та не влаштовувати скандалів щодо повернення додому. Адже відчував: його місце – саме там.

Уже другого дня на Майдані російськомовний Георгій почав говорити українською мовою. Дізнався багато з історії від переповідачів з Західної України та Білорусії. Після Майдану перейшов до лав Правого сектору, а згодом – став воїном-добровольцем 40 БТрО «Кривбас».

Георгій загинув  17 вересня 2014 р. у потязі «Київ-Дніпропетровськ» через удар по голові зі спини. Хлопець саме повертався до Дніпропетровська у військовій формі з шевронами 40 БТрО «Кривбас», «Україна  Збройні сили»; шеврон ПС був в кишені. Потім стало відомо, що сепаратисти призначили за Георгія винагороду: а  сайті «Трибунал» (база даних ДНР)  хлопець зазначений як «каратель» – «ликвидирован» .

Сьогодні друзі Георгія часто звертаються до його матері зі словами вдячності за врятовані ним життя та за його підтримку взагалі. «Йому було  18 років, але мало хто проживе своє життя так гідно навіть з десятої спроби…» – так відгукуються про хлопця його знайомі. Матір переповнює сум і гордість за власного сина. Є лише одне «але». Про такого відважного хлопця має знати вся країна. Тож Тетяна Миколаївна бореться з сьогоднішнім бюрократизмом, аби Григорій отримав звання «Героя України». Адже він – живий приклад відваги, сили та любові до власної Батьківщини.

 НАГОРОДИ ГРИГОРІЯ:

медаль 40-го батальйону «Кривбас»   «Мужність. Честь. Закон.» (№ 0036  від 06.09.2014 р.);

орден 40-го батальйону «Кривбас» – «Кривбас» (Іловайськ) (№ 084 від 05.05.2015 р.);

почесна  відзнака «Велике серце»  від  Об'єднання  волонтерських  рухів  «Архангел»  від  21.01.2016 р.;

почесна  відзнака  «ГЕРОЙ  КИЯНИН» (№0111  від 20.02.2016 р.)  від ГО  Київська міська спілка ветеранів АТО,  ГО  Українська Асоціація інвалідів АТО,  Громади  Києва;

орден  «За  мужність»  ІІІ  ступеня  (посмертно) – Указ Президента України  від 17 лютого 2016 р.

Героям Слава!