Свято Андрія в НТБ НАУ

13 грудня – Андріїв день, унікальне традиційне свято українського народу. Християни православної віри вшановують Святого Андрія Первозваного. Він перший із дванадцяти апостолів був прикликаний Ісусом як учень. За переказами, поширював Слово Боже на наших землях, Київських пагорбах. Та найбільш улюбленим обрядодійством цього дня є народне свято Калити, успадковане  від дідів-прадідів. Молодь збиралася на вечорниці, причащалася  сонячною калитою. Дівчата ворожили, закликали долю, а на хлопців чекала парубоцька ніч. Це народне дійство й сьогодні поширене серед молоді, проводять його за давніми українськими звичаями й обрядами.

13 грудня 2016 року в Науково-технічній бібліотеці НАУ відгомонів етнокультурний захід – «Як на свято Андрія…». Його організували й провели старший викладач кафедри української мови та культури ННГМІ Тетяна Чухліб, завідувач сектору НТБ Оксана Лазаренко, староста 213 групи ННІЕМ Діана Квітко, та староста 210-ї групи ННІЕМ Катерина Скорляєва.

Учасники чародій-вечора – студенти ННІЕМ НАУ 213 і 210 груп та гості заходу  влилися у колоритну атмосферу народознавчих замальовок. Співали пісень, танцювали, жартували, оповідали різні історії, пов’язані з Андрієвим днем та інсценували обрядове дійство «Кусання калити». Ознайомилися з православними святами грудня, більше дізналися про наших предків –   дажбожичів і зимове сонцестояння 21 грудня.

Приємним сюрпризом для усіх стала несподівана поява на заході української чародійки – пані Солохи. Вона перенесла гостей до Гоголівських вечорниць, провела обряди ворожіння «Чарівний мішечок», «Любовне яблуко», «Солодка радість», наповнила свято веселощами й розвагами,  повеселила усіх від душі і таємниче зникла.

Увінчалися Андріївські вечорниці традиційним кусанням калити та частуванням домашніми варениками й пиріжками, які приготували студенти-учасники свята.

Завдячуючи таким етнокультурним заходам, ми маємо можливість повніше пізнавати світ своїх пращурів, пишатися високим рівнем культури українського народу…  А наше спільне завдання – зберегти духовний набуток для наступних поколінь, які мають знати, чиїх батьків вони діти.

 «Калита, калита, ой, солодка була! Як ми її з’їли, до Сонця полетіли!»