Тарас Шевченко: від заборони до безсмертя

12 березня 2018 року в рамках Шевченківського березня кафедра української мови та культури Навчально-наукового гуманітарного інституту запросила всіх охочих на лекцію «Тарас Шевченко: від заборони до безсмертя», де обговорювалися погляди сучасних науковців на творчість Тараса Шевченка, новітні аспекти дослідження мови Тараса Шевченка та розуміння величного Кобзаря сучасною Україною. Доцент кафедри Анастасія Сібрук зазначила, що такі загальноприйняті твердження: мова Шевченка – це мова українського народу; Шевченко – творець нової української літературної мови потребують уточнення, аргументації в контексті сучасної наукової парадигми. Лектор наголосила на важливості переосмислення постаті Шевченка. Вона зазначила, що сучасне суспільство відкрило для себе нові іпостасі цієї особистості й відкриватиме надалі, бо Шевченко завжди залишатиметься актуальним завдяки своїй багатогранності й невичерпності.

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, серед нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відгукуючись на нові болі й думи. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка. У кінці зустрічі всі присутні прийшли до висновку, що читати Шевченка – це шукати відповіді на проблеми сьогодення через співпереживання, співосмислення минулого.