Історія системи менеджменту якості

 

 

 

На сучасному рівні розвитку поняття «якість» розглядається як комплексна складова, що включає в себе якість кінцевого продукту, якість управління, якість роботи, якість життєдіяльності людей (співробітників) і суспільства в цілому.

 

 

Менеджмент якості – це скоординована і взаємопов'язана діяльність з управління, вибудувана таким чином , щоб забезпечити надійну і безперебійну роботу організації.

 

Управління організацією, щодо якості, означає, що вся діяльність підпорядковується встановленим цілям в сфері якості, і для досягнення цих цілей в організації розроблена система планів, є необхідні ресурси та виконуються дії по досягненню поставлених цілей.

 

 

 

Менеджмент якості включає в себе чотири основних складових :

• контроль якості;
• забезпечення якості;
• планування якості;
• поліпшення якості.

 

 

---

 

Контроль якості – це діяльність з оцінки відповідності об'єкта контролю встановленим вимогам. Діяльність по оцінці може включати в себе вимірювання, випробування, спостереження, моніторинг, перевірку, калібрування та ін. Заходи, результатом яких є порівняння значень спостережуваних характеристик із заданими.

 

 

---

 

Забезпечення якості є систематична (регулярна) діяльність, за рахунок якої можна виконати встановлені вимоги. Вона включає в себе роботи з виробництва, управління, матеріального забезпечення, технічного обслуговування та ін.

 

 

---

Планування якості – це дії, що передбачають визначення необхідних характеристик об'єкта і встановлення їх цільових значень. Менеджмент якості називає такі дії визначенням цілей в сфері якості. Також, в планування якості входить визначення процесів і ресурсів, необхідних для досягнення визначених цілей.

 

 

---

Поліпшення якості полягає в реалізації дій, за рахунок яких можна підвищити можливості організації дотримуватися вимог, які встановлюються до об'єкту. Під поняттям «об'єкт» менеджмент якості розглядає продукцію, процеси, систему управління і організацію в цілому.

 

 

Менеджмент якості представляє собою досить великий і об'ємний розділ прикладної науки, який містить і філософію менеджменту якості, і теорію, і практичні методи.

 

---

 

Історія розвитку менеджменту якості

 

 

 

Цікавість до менеджменту якості виник зі становленням масового промислового виробництва. З кінця 19 століття і до сьогоднішнього часу менеджмент якості пройшов кілька етапів, які пов'язані з розвитком певних технологій виробництва. Ці етапи не мають чітко виділених кордонів. Більш правильним буде говорити про етапи, які перекривали один одного, так склалося тому що розвиток і становлення тих чи інших методів управління і технологій виробництва не починається і не закінчується в один момент.

 

На першому етапі менеджмент якості приділяв найбільшу увагу контролю параметрів і характеристик виробів. Цей етап припадає на кінець 19, початок 20 століття. Він характеризується пильною увагою до продукту і виявлення проблем в продукті. У цей період на заводах з'являються розвинені і великі служби контролю якості, які займаються перевіркою кожного виробу. Контроль, як правило, здійснюється в кінці виробничого циклу і вимагає залучення спеціально підготовлених інспекторів.

 

Другий етап відноситься приблизно до періоду 20 - х , 50 - х років 20 століття. Цей етап називають «етапом контролю процесів» або «управління процесами». Менеджмент якості переносить акцент з продукту на виробничі процеси. Такий перехід став можливий за рахунок розробки статистичних методів контролю процесів і контрольних карт. В результаті вдалося значно знизити витрати на контроль і підвищити якість виробів.

 

Третій етап свого розвитку менеджмент якості пройшов в період з 50-х до початку 80-х років. Значною мірою перехід пов'язаний із зусиллями, які робилися японськими компаніями для підвищення конкуренції своєї продукції. Цей етап можна назвати «етапом підвищення якості» або «гарантії якості». У цей період менеджмент якості основну увагу фокусує на поліпшенні підсистем підприємства в комплексі - виробничі процеси, процеси управління, процеси забезпечення, управління персоналом, закупівель, продажів, збуту продукції та ін.

 

Четвертий етап почав формуватися приблизно в кінці 60 - х, початку 70 - х років. Він пов'язаний з акцентуванням уваги на найбільш важливих для споживача характеристики виробу. У цей період значно зростає конкуренція між виробниками. Менеджмент якості найбільшу увагу став приділяти плануванню якості, тому цей етап можна назвати «етапом планування якості» .

 

 

Гуру менеджменту якості

 

Менеджмент якості тісно пов'язаний з іменами багатьох вчених і інженерів, які внесли великий внесок у вирішення проблем якості. Роботи вчених стали «каталізаторами» переходу менеджменту якості до чергової фази свого розвитку.

 

 

	Walter A . Shewhart (Уолтер Шухарт) - займався розробкою статистичних методів управління процесами. З його ім'ям пов'язано застосування контрольних карт на виробництві (контрольні карти Шухарта). Також, роботи Шухарта послужили основою для створення циклу поліпшення якості, відомого як цикл PDCA (Plan - Do - Check - Act).
	Joseph Juran (Йозеф Джуран) - відомий розробкою «тріади якості». Тріада якості включає в себе цикл робіт з планування якості, контролю якості та поліпшення якості. Також, Джуран є розробником концепції CWQM (Company - Wide Quality Management ) - корпоративний менеджмент якості .
	W. Edwards Deming (Едвардс Демінг) - вважається засновником і розробником концепції «Загального менеджменту якості» (Total Quality Management). Він вніс великий внесок у розробку статистичних методів управління процесами. Також відомий розробкою системного підходу до поліпшення якості, який він зміг представити в простій і зрозумілій формі - у вигляді циклу поліпшення PDCA (цикл Шухарта - Демінга .
	Armand Feigenbum (Арманд Фейгенбаум) - розробив принципи загального контролю якості. Був засновником і головою міжнародної академії якості.
	Kaoru Ishikawa (Каорі Ісікава) - є розробником багатьох інструментів якості. Найбільш відомий з них причинно-наслідкова діаграма або діаграма Ісікава . Каорі Ісікава розробив основні принципи системи корпоративного контролю якості і запропонував використовувати для опису етапів існування продукту «коло якості».
	Genichi Taguchi (Геніч Тагуті) - займався розробкою статистичних методів і застосуванням їх в промисловому виробництві (так звані «методи Тагуті»). Зараз ці методи є основою концепції 6 - сигма . Також Тагуті є розробником методики планування промислових експериментів. Він запропонував концепцію підвищення якості з одночасним зниженням витрат. В основі цієї концепції лежить поняття «функція втрат якості».
	Shigeo Shingo (Сігео Сінго) - є одним з розробників відомої японської системи планування і виробництва Just - in - Time (точно в строк). Також відомий створенням методу SMED (single minute exchange of die - швидке переналагодження) і системи Poka - Yoke (mistake proofing - захищеність від помилок ), які зараз є частиною системи бережливого виробництва.
	Philip Crosby (Філіп Кросбі) - розробник відомої програми якості «нуль дефектів». Він вніс великий внесок в розвиток методів поліпшення якості, основи яких сформульовані у вигляді 14 кроків до поліпшенню якості.

  

  

Прикладні напрямки менеджменту якості

 

На сучасному етапі розвитку менеджмент якості має велику теоретичну базу, яка містить в собі елементи багатьох наук. Однак з моменту появи і по сьогоднішній день менеджмент якості залишається прикладною наукою. Його головне завдання - спланувати, створити і забезпечити якісний результат (продукцію, систему управління, процеси, інфраструктуру, середовище проживання і ін.). Вирішення цього завдання забезпечується за рахунок створення прикладних систем, які впроваджуються і працюють в різних організаціях.

 

 

Найбільш відомими і популярними системами, які менеджмент якості включає в себе на сьогоднішній день, є:

 

ISO 9000 – система менеджменту якості, побудована на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Це одна з найбільш популярних і формалізованих систем. Вона фокусується на суворій регламентації діяльності, чіткій взаємодії співробітників і безперервному поліпшенні як окремих підсистем, так і організації в цілому.

 

TQM (Total quality management) – це і система, і філософія управління одночасно. Найбільшою популярністю та поширеністю TQM користується в Японії, де вона і була розроблена. В основі TQM лежать концепції Демінга, Джуран, Кросбі і ін. Головний принцип, за яким будується система управління – це принцип поліпшення всього, що може бути покращено в організації. Строго формалізованих вимог (наприклад , як в ISO 9000), за якими повинна будуватися система, не існує.

 

Премії якості – їх можна розглядати як ще один варіант системи якості. У різних країнах існують свої премії за якістю, наприклад, Премія Демінга, Премія Балдріджа, EFQM ( European Foundation for Quality Management ). Премій удостоюються тільки кращі організації, які відповідають встановленим критеріям премії. Набір цих критеріїв досить широкий, і для того щоб відповідати цим критеріям, організація повинна застосовувати різні методи управління якістю.

 

6 сигма (6 sigma ) – методика поліпшення якості процесів організації. Вона фокусується на виявленні та усуненні причин різних невідповідностей і дефектів. Методика 6 сигма являє собою набір інструментів якості і стратегій. Спочатку вона була розроблена і застосовувалася в компанії Motorola, а популярність придбала з кінця 80 - х років 20 століття . В основі методики 6 сигма лежать роботи Тагути.

 

Бережливе виробництво (Lean manufacturing , lean production) – це набір виробничих практик, застосування яких дозволяє скоротити витрати і підвищити якість кінцевого продукту. В основі концепції бережливого виробництва лежить принцип, за яким витрати ресурсів організації, повинно бути направлено тільки на створення цінності для кінцевого споживача.

 

Відповідно, будь-яке споживання ресурсів, яке не збільшує цінність, має бути скорочено. Для цього використовується набір різних методів, технік і інструментів менеджменту якості. Концепція бережливого виробництва здобула популярність і поширення після публікації інформації про виробничу систему Toyota на початку 90 - х років 20 століття. В основі цієї концепції лежать роботи Сігео Сінго .

 

Kaizen (кайдзен ) – філософія і набір практик, спрямованих на постійне поліпшення процесів організації. Це японський термін, що означає прагнення до кращого. Кайдзен оформився як системний підхід до поліпшення діяльності з початку 50 - х років і є одним з базових підходів в системі TQM.

 

Суть цього підходу полягає в тому, щоб виконувати нехай маленькі і незначні поліпшення, але виконувати їх постійно (щодня). В результаті, через деякий час, велика кількість незначних поліпшень призведе до великого вдосконалення. В цьому відношенні Кайдзен висловлює відомий закон діалектики переходу кількості в якість.

 

Кращі практики (best practice) – це набір методів і технік, які дозволяють отримати якісний результат. Під якісним результатом розуміються результати кращих в галузі компаній. Поширення кращих практик почалося з початку 90-х років 20 століття. Як правило, вони формуються у вигляді збірок або стандартів. У цих стандартах зібрані вимоги щодо застосування тих чи інших методів, в тому числі і методів менеджменту якості.

 

Це далеко не весь список методик і систем, які розроблені і застосовуються в сфері менеджменту якості. В даний час відбувається формування нових концепцій і методів з управління якістю. Та й саме поняття «якість» стає все більш і більш багатогранним.

 

 

тестова сторінка