Сорбонська декларація

 Спільна Декларація 
“Про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти“ 
чотирьох міністрів, що представляють 
Великобританію, Німеччину, Францію і Італію

                                                                                                                                                                                         Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 року

   Процес європейської інтеграції значно прискорився в останні роки. При всій доцільності та важливості зроблених кроків, ми не повинні забувати, що Європа - це не тільки єдина валюта, співробітництво в економічній і банковській сферах, а й співробітництво в сфері освіти. Ми повинні створити і укріпити інтелектуальні, культурні, соціальні і технічні основи цього співробітництва між країнами континенту. В загалі, ці основи вже були сформовані діяльністю самих університетів, які продовжують відігравати провідну роль в зазначених напрямках.

   Перші університети з'явилися в Європі майже 750 років тому. Наші чотири країни пишаються своїми найстарішими університетами, які зараз святкують свої важливі ювілеї, як це робить сьогодні університет Парижу. У ті часи студенти і вчені могли вільно пересуватися, розповсюджуючи свої знання по всьому континенту. В наш час більшість студентів закінчують своє навчання, не отримуючи досвіду перебування і навчання поза національними кордонами.

   Ми знаходимося на етапі істотних змін в освітянській сфері та у вимогах ринку праці, що потребують урізноманітнення шляхів становлення професійної кар'єри з явною необхідністю навчання і професійної підготовки протягом усього життя. Ми заборгували тим, хто навчається (і нашому суспільству в цілому), таку систему вищої освіти, в якій їм надавалися б кращі можливості шукати і знаходити область, в якій вони мали б перевагу перед іншими людьми.

   Відкритий простір європейської вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звичайно ж, з повагою до наших відмінностей, але вимагає, з іншого боку, продовження зусиль з ліквідації бар'єрів і розробки таких рамок для викладання та навчання, які розширили б мобільність і зробили співпрацю ближчою, ніж коли-небудь раніше.

   Міжнародне академічне визнання і привабливість наших систем освіти безпосередньо пов'язані з їх зовнішньою та внутрішньою зрозумілістю. Це є підставою для створення системи з двома основними циклами – дипломним та післядипломним - для міжнародного порівняння і еквівалентності.

Своєрідність і гнучкість в освіті буде досягнута через використання системи учбових кредитів та періодів навчання. Це дозволить розпочинати і продовжувати навчання в різних європейських університетах та отримувати певний кваліфікаційний рівень в будь-який слушний для себе час протягом життя. Дійсно, ті, хто навчається, повинні мати право увійти до академічного світу у будь-який час їх професійної кар’єри не залежно від попередньої підготовки.

   Студенти першого дипломного циклу повинні мати доступ до диверсифікованих програм, що включають можливість міждисциплінарних занять, розвитку знання іноземних мов та використання нових інформаційних технологій.

   На післядипломному циклі повинен бути вибір між більш короткою за тривалістю програмою отримання ступеня магістра і більш тривалою програмою отримання докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. І в першій і в другій програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослідницькій та самостійній роботі.

   Студенти обох циклів повинні заохочуватися до того, щоб проводити принаймні один семестр в закордонних університетах. У той же час, все більша кількість викладацького та дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах за межами своєї батьківщини. Підтримка мобільності студентів та викладачів Європейським союзом повинна використовуватися повністю.

   Багато країн, і не тільки в межах Європи, відчувають потребу стали дуже повно відчувати потребу в такій еволюції. Ці проблеми широко обговорювалися на конференціях європейських ректорів, президентів університетів, груп експертів та вчених в деяких наших країнах.

   Минулого року в Лісабоні була узгоджена Конвенція про визнання в Європі кваліфікацій вищої освіти для академічних цілей. Вона ввела багато базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати участь в конструктивнішій схемі визнання. Приймаючи цю позицію, можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Вже зараз є багато точок дотику в області взаємного визнання ступенів вищої освіти для професійних цілей з використанням перспективних директив Європейського союзу.

   Наші уряди, проте, продовжують грати визначальну роль в досягненні цієї мети, заохочуючи способи підтвердження набутих знань і кращого визнання відповідних ступенів. Ми чекаємо, що це сприятиме подальшим між університетським угодам. Прогресивна гармонізація всіх наших ступенів і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і діалог зі всіма зацікавленими особами.

   Ми, тим самим, погоджуємося схвалити створення загальної системи, спрямованої на поліпшення зовнішнього визнання і полегшення мобільності тих, хто навчається, також як і на розширення можливостей їх працевлаштування. Сьогодні тут, у Сорбонні, ювілей Університету Парижа дає нам чудову можливість брати участь у спробі створити простір європейської вищої освіти, де національні особливості і загальні інтереси можуть взаємодіяти і підсилювати один одного для вигоди Європи, тих, хто вчиться і, в більш загальному сенсі, її громадян. Ми закликаємо решту держав, членів Союзу та інших європейських країн, приєднатися до нас для досягнення цієї мети, а всі європейські університети – об'єднатися для посилення становища Європи в світі через плавно регульоване поліпшення і модифікацію освіти для своїх громадян.