У 1938 році Микола Голего закінчив Київський авіаційний інститут і одночасно – льотні курси, ставши пілотом IV класу.

Після завершення інституту отримав призначення на роботу до Харкова на завод №242 Цивільного повітряного флоту. У воєнні і післявоєнні роки працював на авіапідприємствах Алма-Ати, Актюбінська, Дніпропетровська. У 1948 році Микола Лукич був переведений до Києва для створення нового авіаремонтного заводу №410, начальником якого і працював 5 років.

У 1953 році він став завідувачем кафедри технології ремонту авіаційної техніки Київського інституту цивільного повітряного флоту. З 1954 по 1975 роки Микола Голего – ректор Київського інституту цивільного повітряного флоту, потім Київського інституту інженерів цивільної авіації. Як талановитий організатор саме він розробив проект будівництва інституту та втілив його в життя. За 22 роки було збудовано 10 навчальних корпусів, приміщення лінійних експлуатаційних майстерень, моторовипробувальну станцію, радіополігон, 10 гуртожитків для студентів, 9 житлових будинків, спортивний комплекс, палац культури, їдальню, поліклініку та інші об’єкти.

Згодом Микола Голего працював директором науково-технічного центру АН України «Триботехніка», який займався проблемами космічної галузі держави у сфері підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів.

Микола Лукич Голего займався науковим дослідженням експлуатації, ремонту та довговічності машин, вивчав теорію схоплювання, явища фретинг-корозії, був провідним дослідником в галузі трибології (науки про тертя та зношування). Автор понад 300 наукових робіт, п’яти монографій.